Потім шахтарі піддавалися, обережності заради, ще однієї перевірки; вони гуськом підходили до контролера, і той дивився, чи добре у кожного закрита лампова сітка.
— Ой, холод собачий! — пробурмотіла Катрін, тремтячи всім тілом.
Етьєн мовчки кивнув головою. Вони вже стояли біля ствола шахти, посеред просторої приймальної, по якій гуляли протяги. Етьєн вважав себе сміливою людиною, і все ж у нього щеміло серце від якогось незрозумілого хвилювання серед цього гуркоту вагонеток, різких ударів сигнального молотка, лункого виття рупорів, невпинного мелькання сталевих тросів, які пролітали в повітрі, разматывались, намотувалися на барабани підйомної машини. Кліті підносилися вгору, спускалися, ковзаючи нечутно, як хижі звірі, хапають людей у темряві ночі, і чорна паща шахти ніби прогла-тивала здобич. Підходила черга і Етьєна. Його пробирала тремтіння, він завмер у напруженому мовчанні. Захарій і Лівак насміхалися над ним,— обом не подобалося, що найняли якогось незнайомого хлопця; особливо незадоволений був Лівак, ображаючись, що Мае не порадився з ним. Катрін, навпаки, раділа, що батько уважний до новачка і все йому пояснює.
— Ось подивіться,— над кліттю видно запобіжник — він не дасть їй впасти: якщо троси обірвуться, сталеві гаки тоді уп’ються в провідники. Пристосування, звичайно, хороше. Діє! Але не завжди допомагає… А ось ще подивіться — проліт стовбура розділений дощатими перегородками на три частини: посередині ходять кліті, зліва влаштовані запасні сходи…
І, перервавши пояснення, він засмучував, не наважуючись, однак, дуже підвищувати голос:
— Та чого ми тут стирчимо? Дьявольщина яка! Даремно людей морозять!
Разом з ними чекав спуску і штейгер Рішом в шкіряному капелюсі з прикріпленою до неї шахтарською лампою без сітки. Він почув незадоволене бурчання забійника.
