У сортувальній працювала Філомена Левак, худенька Вшбледная жінка з покірним, лагідним обличчям, вона була Нрахоточная, харкала кров’ю. Пов’язавши голову обривком Вгинею вовняної шалі, засукавши рукава, швидко рухаючи вірними по лікоть руками, вона сортувала вугілля, стоячи шиже матері П’єрона, на прізвисько горіла, злий, як Введьма, жахливої Старої з совиними очима і щільно вжатим провалився ротом. Філомена і горіла разлаялися, – молода звинувачувала стару в тому, що вона Ви-В’їжджає у неї камені і їй, Філомені, не вдається за десять Вминуть наповнити кошик. Їм платили з кошика, тому I через порожню породу постійно спалахували сварки і бійки. Летіли шматки волосся, на багряних від ляпасів 1 щоках залишалися чорні відбитки долонь.
— А ну, дай їй раз як слід! Щ крикнув зверху Захарій своїй коханці.
у Всі сортировщицы зареготали. Але Горіла люто на-кинулася на нього:
-Ах ти Капосник! Ти б краще цризнал своїх Яолюдков. Адже ти з нею двох хлопців прижив!.. Подумати в тільки! У вісімнадцять років дітей плодить! Туди ж, замориш нещасний!
Мае утримав сина, не дозволивши йому спуститися і пере-рсчітать ребра Старої хричовке, як висловився Захарій, рібежал наглядач, граблі знову стали перевертати вугілля. Щрт верхньої до нижньої ступені грохотів видно були Волько зігнуті спини жінок, з-під носа один у одного до вихоплювали шматки породи.
На вулиці вітер раптом стих. З сірого неба моросив р дрібний, холодний дощ. Вуглекопи щулилися в рідкій «своєї одежинці, втягували голову в плечі і, засунувши руки Кюд мишки, йшли розмашистої ходою, від якої рас – Икачивались їх шірококостние фігури. При денному світлі Вьні схожі були на негрів, забруднених брудом. Дехто хто не з’їв свого сніданку, і вузлик з залишилася краюш-кой хліба горбом стирчав у них на спині під курткою.
— Дивись-но, Бутлу йде! — уїдливо хихикаючи, Виявив Захарій.

Жерміналь стор.57

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code