бажання, купили другий кінь, два нових екіпажі, писували для неї туалети з Парижа. Але все це діставши ляло нм тільки задоволення, — ніщо не могло бути слиш кому розкішним для їх дочки. Самі ж вони терпіти могли показного блиску і одягалися по старій моді времщ їх молодості. Всякий витрата, що не приводив до практик
вигоді, здавався їм безглуздим.
Отже, вони чекали в їдальні. Раптом відчинилися дверцята і дзвінкий дівочий голос вигукнув:
— Так ось воно як! Тепер вже без мене снідають!
Це з’явилася Сесіль, щойно встала з ліжка,
з заспаними очима, абияк причесана, в наспіх на-кинутому біло вовняному капоті.
— Ну ні! — вигукнула мати.- Ти ж бачиш, ми тебе чекали. А ти, вірно, не спала вночі, бідна дитинка? Вітер тобі заважав, так?
Дівчина здивовано подивилася на неї.
— Хіба був вітер? Я і не знала, всю ніч спала Без I прокидаюся.
Всім трьом це здалося кумедним, і вони розсміючи-р лись: пирснули від сміху і служниці, що подавали на стіл— весь будинок розвеселила думка, що панянка проспа-1 ла безпробудно дванадцять годин поспіль. І особи зовсім I просіяли, коли була подана листкова булка.
— Подумайте! Мені слойку спекли! — вигукнула Сесіль.- Ось так сюрприз! Свіжа, тепленька! Буду! вмочати її в шоколад! Ось смачно!
Сіли за стіл. У великих чашках димів Гарячий шо колад. Розмова довго йшла про свіжоспечену булку. Воно-ч рина і Мелані, залишившись в їдальні, детально розповіді-вали про випічку булочок і дивилися, як дочка і батька, поглинають листкове тісто, замасливши їм губи; обидві слу жанки говорили, що дуже приємно пекти здобні булвді коли господа їдять з таким задоволенням.
У дворі люто залаяли собаки, — очевидно, на чу! жого. Грегуары подумали, що з’явилася вчителька му| аыки, приезжавшая з Маршьена по понеділках і пят4 кам. До Сесіль приїжджав також і викладач літе-ратури. Все свою освіту дівчина отримувала вдома в Піолені, живучи в блаженному невігластві, і, вередуючи, як дитина, викидала підручники за вікно, коли натал! кивалася на занадто нудну матерію.
