першу, тепер вже покинуту шахту — неподалік від цукрового заводу Фовеля. Всьому краю відомо, хто відкрив цей пласт,— недарма ж його назвали Гильомов пласт — ЦО імені діда. Візник не знав цього Діда, — кажуть, був рослий, сильна людина, помер своєю смертю в шістдесят років. Батько, Нікола Мае, на прізвисько Рудий, до сорока років не дожив, загинув при проходці Ворейської шахти-стався обвал, і батька прямо в корж сплюснуло; раз-дробила земля його кістки, випила кров. Двоє з його дядьків і три брати теж там голови склали. А сам він, Венсан Мае, вийшов звідти цілий і майже неушкоджений, — тільки ноги погано ходять. Не дарма його вважають щасливчиком. Так воно і йшло. Що поробиш, — треба годуватися, ось і працювали в копальнях, видобували вугілля. І батьки і діти — все вуглекопи. Тепер його син, Туссен Мае, і всі онуки, і вся рідня надриваються. А живуть все геть там, в робочому селищі. Сто шість років рубають вугілля; після старих — дітлахи йдуть, і всі працюють на одного господаря. Яке, а? Чи багато господа можуть так от, начистоту, розповісти про минуле свого роду?
— Так, ось якби хліб завжди був! — знову пробурмотів Етьєн.
— А я що кажу? Поки хліб є, жити можна.
Безсмертний замовк і спрямував погляд на селище, де
вже запалювалися вогники. На дзвіниці в Монсу пробило чотири години. Холод посилився.
— А багата вона, ваша Компанія? — знову заговорив Етьєн.
Старий задер плечима, потім згорбився, немов на нього обрушилися мішки золота.
— Вже це так! Може, і не така багата, як сусідня, Анзенська компанія, але перевертає мільйонами, право слово, мільйонами. Грошей рахунку немає… Дев’ятнадцять шахт, з них у тринадцяти йде робота: злодії, Віктуар, Кревкер, Миру, Сен-Тома, Мадлен, фетрі-Кантель і ще інші. Так шість стовбурів для відкачування і вентиляції. Приміром, Рекильяр… Десять тисяч робітників. Розробки йдуть на землях шістдесяти семи комун. Вугілля видобувають по п’яти тисяч тонн на добу. Всі шахти залізниця з’єднує. Та ще у компанії майстерні всякі, фабрики… Вже це так! Вже це так! Грошей у неї сила-силенна!
Почувся гуркіт вагонеток, що прокотилися по настилу, кістлява Булана кінь насторожила вуха. Кліть

Жерміналь стор.8

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code