Етьєн повільно побрів назад, в приймальну, У нього закрутилася голова від безперервного польоту гігантського троса, проносившегося над його головою, вухам було боляче від гуркоту вагонеток. Тремтячи від холоду на протязі, він дивився, як рухаються кліті. Біля ствола шахти діяв сигнал, важкий молоток з важелем, що ударяв об чавунну болванку, коли знизу смикали мотузку. Один удар — зупинка кліті, два удари — спуск, три удари — підйом; сигнали лунали безупинно: здавалося, перекриваючи гул і гуркіт, важкою палицею бив велетень, і при кожному ударі пронизливо дзвенів дзвінок; рукоятка, наг правлявшип кліть, ще підбавляючи шуму, вигукував в рупор наказу машиністу. У гуркоті і метушні безшумно злітали і пірнали вниз кліті, розвантажувалися і знову заповнювалися. Етьєн.дивився і не міг розібратися в цьому складному маневруванні. Зрозуміло йому було тільки одне: шахта за раз проковтувала по двадцять, тридцять чоловік, ковтала так легко, ніби й не відчувала, як вони прослизають у її пащу. Спуск, почався з четвертої години ранку. Робітники виходили з роздягальні босі, з лампами в руках і, стоячи купками, чекали, коли набереться достатньо людей. Ковзаючи нечутно, немов нічний звір, з мороку піднімалася залізна кліть і зупинялася, утвердившись на упорах, показуючи всі свої чотири яруси,— в кожному з них стояли по дві навантажені вугіллям, вагонетки.
Стовбурові, стоячи на майданчиках у кожного ярусу, викочували навантажені вагонетки, вкочували на їх мгесто порожні або заздалегідь навантажені кріпильним лісом. У порожні вагонетки сідали робітники, в кожну по п’ять чоловік,— в кліть набивалося по сорок людей, якщо всі її відділення були заповнені. Подавався в рупор наказ, що звучав, як невиразне мукання, чотири рази смикали мотузку, що тягнулася вниз, попереджаючи про навантаження «яловичини» — нової партії людського м’яса.
Легенько підстрибнувши, кліть безшумно пірнала і каменем летіла вниз, залишаючи за собою єдиний слід — вібруюче ковзання сталевого троса.
— Глибоко там? — запитав Етьєн вуглекопа, який стояв біля нього і з сонним виглядом чекав своєї черги.
— П’ятсот п’ятдесят чотири метри,— відповів той.- Але при спуску чотири горизонти, до першого-триста двадцять метрів.
Жерміналь стор.21
