сік на Перешийку, і закрутилася така метушня, який за все літо не було. Сафін з Івановим врятували в той день Гулю мало не від самосуду хлопців. Увійшовши в Будинок, обидва жулана відразу ж почуялн недобре в грізній тиші на половині,
горбиться і видає бойову, скрежещущую позывку з криком . І все-таки він джентльмен. Заради подруги заспіває будь-яку пісню. Доглядає довго — вірна ознака благородства натури. Виглядом витончений, а характер рішучий. У зграї жулани ніколи не збиваються, навіть перелітної часом. Тримаються
і посміхався в бою, то загадково н затаенно, Іванов, середньоваговик, молотив, як дрова колов — невтомно н доб-росовестно. Обидва студенти були вправнішим мене на ринзі, тим нетерпеливее я чекав зустрічі. Мені здавалося, що з кожним снопом іскор з очей або
суботні ночі я спав як праведник під їх захистом і вибирався з свого намету, коли чергові вже встигали помити посуд після сніданку. Тоді можна було випити під тихим навісом без гама чашку гарячої кави під пісеньку Марії Іванівни. Було у
ЖУЛАНИ Той суботній день за всіма прикметами повинен був стати одним з чудових днів благословенного літа на Перешийку, літа, яке, каза-лось, зупинилося у своєму полуденному щастя і изливало на світ сяйво. Ми знали, що до нас під’їдуть півдюжини колишніх вихованців