збираючись, як завжди, потерти йому спину і поперек,-йому самому важко дотягнутися. Та він і любив, коли вона його розтирала з такою силою, що трохи руки собі не вивертала. Ось і зараз, взявшись за справу, вона почала обробляти йому лопатки, а він напружував м’язи, щоб витримати натиск.
— Ну так от… Я знову пішла до Мегра. Тут вже я йому дещо сказала… Так, сказала!.. І що серця-то у нього немає і що не минути йому біди, якщо є в світі справедливість… Йому, видно, неприємно було чути. На мене не дивиться, бтвертається, того і дивись втече…
Від спини вона перейшла к. попереку, потім до ніг, не пропустила жодної складки, натираючи мокре тіло так само завзято, як у суботню прибирання начищала три свої каструлі. Обливаючись потім, розтираючи його щосили, вона вся стрясалася, важко дихала і все продовжувала говорити уривчасто:
— Загалом, назвав Він мене скалкою: вп’ялася, каже, не відбудешся. Відпускатиме нам у борг хліб, а головне-дав у борг п’ять франків… Я взяла у нього масла, кави, цикорій, хотіла ще взяти ковбаси і картоплі, та бачу, він бурчить… Купила в іншому місці — за холодець заплатила сім су, за картоплю — вісімнадцять Залишилися у мене три франка сімдесят п’ять су — на обіди та вечері… Ось як! Даремно Ранок у мене не пропало.
Тепер вона витирала його ганчіркою там, де тіло ще не обсохло. А він, радіючи сьогоднішньої удачі і не думаючи про новий борг, голосно зареготав і схопив її в оберемок.
— Пусти, дурний! Ти мокрий, вымочишь мене… Тільки ось боюся, як би Мегра не задумав кой-чого…
Вона хотіла було сказати про Катрін і зам’ялася. Навіщо турбувати батька? Кінця-краю не буде неприємностей.
— Що він там задумав?
— Так, вірно, задумав нажитися на нас, ось що. Нехай Катрін гарненько перевірить рахунок.
Чоловік знову схопив її і ужо не відпускав. Купав завжди закінчувалося таким чином. Від енергійного масажу, від того, що ганчірка лоскотала йому і волохату груди і під пахвами, він відчував прилив молодецтва. Та й у всьому селищі це був час забуття, коли дітей зачинав більше, ніж дозволяла розсудливість. Ночами кругом була сім’я. Мае підштовхував дружину до столу, посміюючись задоволеним сміхом здорованя чоловіка, що насолоджується єдиною приємною хвилиною за весь день. Мае говорив, що це солодке страву після обіду, та ще дарове — грошей не варто. Дружина, колихаючи стегнами і грудьми, похохативая, відбивалася:
Книга Жерміналь стор.104
