Книга Жерміналь стор.271

Катрін пробурмотіла, що у неї ніяких доходів немає і вона хоче працювати.
— Так ти, значить, проти мене пішла, мерзотник? Іди додому! Цю ж хвилину, а не те проводжу тебе стусанами!
Катрін боязко позадкувала, але не пішла, вирішивши подивитися, як обернеться справа.
Денелен пройшов через сходи сортувальної. При слабкому світлі ліхтарів він окинув швидким поглядом шумевшую в напівтемряві натовп людей,— він знав в обличчя всіх забійників, стовбурових, крепильщиков, откатчиц, знав усіх аж до хлопчаків гальмівних і коногонов. У високому бараці, новому і ще чистому, зупинилася робота як ніби чекала: парова машина х легким підсвистуванням випускала пар; кліть повисла на застиглих не-движно тросах; кинуті вагонетки захаращували чавунні плити підлоги. Взято було не більше вісімдесяти ламп; інші сяяли в лампової. Але, безсумнівно, варто йому сказати слово, і робота закипить.
— Ну що? Що тут відбувається, хлопці? — крикнув Денелен на весь голос.— Чим ви незадоволені? Поясніть-но, ми з вами зіткнемося.
Зазвичай він виявляв углекопам батьківську доброзичливість, хоча і вимагав від них багато роботи. Людина владний і різкий, він насамперед намагався завоювати серця добродушністю, що звучали в його трубному голосі, говорив з робітниками просто і часто викликав у них симпатію; найбільше вуглекопи поважали його за сміливість: він був з ними у вибоях, був першим у боротьбі з небезпекою, коли траплялася біда, що приводила в жах всю шахту. Двічі бувало, що після вибуху Гримучого газу, коли відступали найвідважніші, його спускали в шахту, обв’язавши канатом під пахвами.
— Як же це ви? — заговорив він.- Невже я повинен розкаятися в тому, що поручився за вас? Тут хотіли влаштувати жандармський пост, — ви ж знаєте, що я відмовився від нього… Говоріть спокійно. Я слухаю вас.
Все, однак, ніяково мовчали, задкували від нього. Нарешті заговорив Шаваль:
— От що, пане Денелен, ми не можемо працювати на колишніх умовах. Давайте нам надбавку — п’ять сантимів з вагонетки.
Денелен, здавалося, був здивований;