І раптом вона випустила хрипкий крик,— чпіто холодні руки схопили її за горло. На неї кинувся старий Безсмертний, до якого натовп відтіснив її. Він був немов п’яний від голоду, від отупів від довгої злиднів і зараз раптом скинув вузду піввікового смирення, хоча ніхто не міг сказати, яка давня образа штовхнула його на це. За довге своє життя він врятував від смерті не менше десяти товаришів, заради інших йшов назустріч небезпеки вибухів рудникового газу і при обвалах, а тут раптом піддався владному почуттю, що він не міг би висловити словами, підкоряючись якомусь марі, яке найшло на нього при вигляді білої шиї випещеної панянки. У цей день каліка, здавалося, позбувся дару мови, — він мовчав і зараз, тільки міцно стискав своїми заскорузлими пальцями шию Сесіль і як ніби як і раніше був поглинений далекими спогадами.
-ні! Ні! — заволали жінки,— Оголити їй зад! Оголити їй зад!
Як тільки в особняку зрозуміли, що сталося, Негрель і пан Енбо відімкнули двері і кинулися на допомогу дівчині. Але натовп збився біля гратчастих воріт, і вийти було не так-то легко. Зав’язалася сутичка, а в цей час на ганку з’явилися перелякані подружжя Грегуар.
— Дід, пусти її, пусти! Адже це панянка з Піоле-ни! — закричала старому Безсмертному дружина Мае, дізнавшись Сесіль, з якою жінки зірвали вуалетку.
Етьєн, вражений цією відплатою, зверненою проти юної дівчини, теж спробував врятувати її від розлюченого натовпу. І раптом його осінила думка, — він змахнув сокирою, який вирвав у Левака, і крикнув:
— До Мегра! Кидайте все до чортової матері! Йдемо до Мегра! Там є хліб. Рознесемо лавку Мегра.
І перший з усього розмаху вдарив сокирою в двері лавки. Слідом за ним прибігли Левак, Мае і дехто ще. Але жінки розлючилися і не випускали Сесіль. З лещат Безсмертного вона потрапила в руки Горілої. Лідія і Бебер, яких науськивал Жанлен, поповзли рачки, збираючись підлізти під крінолін модниці. Сесіль смикали в різні боки, плаття її тріщало по швах, як раптом прискакав якийсь верхової, розштовхуючи конем натовп, розганяючи батогом тих, хто не відразу відскакував убік.
Книга Жерміналь стор.330
