посланці, не шкодуючи сил, виконували місію спасителів, приймали запізнілі, але чудові заходи. Перш за все були звільнені вуглекопи, привезені з Бельгії, і з приводу цієї величезної поступки своїм робочим компанія підняла галас. Потім на її прохання прибрали війська, які охороняли копальні, оскільки страйкарі, потерпілі поразку, тепер були не страшні. Саме компанія і домоглася того, що зникнення годинного, що стояв біля во — рейської шахти, оточили мовчанням. Обнишпорили весь край і, не знайшовши ні рушниці, ні трупа, вирішили вважати зниклого солдата дезертиром, хоча і підозрювали, що він став жертвою злочину. Та й у всьому владі намагалися загасати недавні події, тремтячи від страху за майбутнє, вважаючи небезпечним визнати нездоланною лють натовпу, спрямовану проти застарілих засад старого Світу. Втім, праці миротворців не заважали їм успішно вести і чисто комерційні справи: в місті бачили, як Денелен кілька разів приїжджав в Монсу, в контору, де він зустрічався з членами правління і з р-ном Энбо. Переговори про покупку Вандамських копалень тривали, обізнані люди стверджували, що Денелен готовий прийняти умови компанії.
Але особливо схвилювали весь край великі жовті афіші, які за наказом правління були розклеєні всюди.
Там було надруковано великими літерами наступне небагатослівне відозву:
Робочі Монсу! Ми не хочемо, щоб помилки, сумні наслідки яких ви недавно бачили, позбавили засобів до існування людей розважливих і бла-гонамерних. Тому в понеділок вранці ми відкриємо всі шахти, а коли робота відновиться, ми ретельно і з повною доброзичливістю розглянемо таке становище і ті заходи, які сприяли б його поліпшення. Ми зробимо все, що буде справедливо н можливо зробити».
Протягом ранку перед афішами пройшли вої десять тисяч вуглекопів. Ніхто не вимовив ні слова; багато хитали головою, а в інших пі один мускул на ліді не здригнувся, і, прочитавши, вони йшли звичайним своїм неквапливим кроком.
Досі селище Двісті Сорок упирався в своєму похмурому опорі. Кров розстріляних, обагривши-
Книга Жерміналь стор.398
