Книга Жерміналь стор.430

він залишився біля матері, мерз на холоді разом з нею, маючи несподіваної ніжності до сестри, і не хотів вірити, що вона іод землею, поки начальники бесног воротію не переконаються В ЦЬОМУ.
— Імена! Імена! Скажіть імена!
Негрель в нервовому збудженні голосно говорив сторожам:
— Та змусьте ж їх замовкнути! Адже це таке мучення! Не знаємо ми імена, не знаємо!
Минуло дві години. У перші хвилини сум’яття ніхто і не подумав про іншу шахту, про стару Рекільярську шахту. Потім Пан Енбо сказав, що треба спробувати повести розшуки і рятувальні роботи з того боку. І тут виявилося, що за сгнившим сходах запасного ходу цієї закинутої шахти тільки що вибралися на поверхню п’ятеро робітників, які врятувалися із затоплених виробок; говорили, що серед них був конюх Мук,— це дуже здивувало, ніхто не думав, що він перебував у шахті. Але після розповіді врятувалися сльози полилися сильніше: виявилося, що п’ятнадцять чоловік відстали або ж обвали замурували їх, і допомогти їм неможливо: Рекильфскую шахту затопило, вода там піднялася метрів на десять. Тепер знали імена всіх, хто залишився під землею; повітря оголосили стогони і крики народу, якому завдали криваву рану.
— Та змусьте ж їх замовкнути! — твердив у люті Негрель.— І нехай вони відійдуть. Так, так, нехай відійдуть… Метрів на сто, не менше. Тут небезпечно стояти. Оттесните їх, оттесните!
Довелося трохи лн не битися з нещасними. Вони по-образили, ніби їх женуть, бажаючи приховати від них якісь нові лиха і нові смерті; штейгерам довелося пояснити їм, що зараз обвалиться шахтний стовбур, а слідом за ним і вся шахта. Від жаху всі замовкли і в кінці кінців покірно відступили; по довелося посилити ланцюг сторожів, які стримували натовп— люди поверталися проти своєї волі, немов їх магніт притягував; не менше тисячі осіб тіснилися на дорозі; прибігли з усіх селищ і з самого Монсу.
А той, хто був на вершині терикону, білявий чоловік з дівочим обличчям, курив цигарку за цигаркою, щоб набратися терпіння, і не зводив з шахти своїх світлих очей