рені більше не милувалися парочки на дахах ниэких сараїв; в городах на грядках залишилися лише зимові овочі: качани капусти, обсипані білим бісером інею, порей і не бояться холоду сорти салату. Знову забарабанили проливні дощі по червоним черепичним покрівлям і з шумом скидалися в бочки, підставлені під водостічні жолоби. Знову почався час найтяжчої злиднів. У кожному будинку жарко топилися чавунні печі, набиті вугіллям, отруюючи повітря в замкнених кімнатах.
Як-то раз в жовтні в одну з перших студених ночей Етьєн, збуджений власними промовами, які він увечері вів у нижній кімнаті, довго не міг заснути. Він бачив, як Катрін ковзнула під ковдру, потім задула свічку. Ймовірно, вона теж була вкрай схвильована, охоплена тим болісним почуттям сором’язливості, яке часом змушувало її мерщій сховатися, але робила вона це так ніяково, що розкривалася ще більше. В темряві вона застигла і лежала як мертва, але Етьєн відчував, що вона не спить і думає про нього; ще ніколи ця взаємна тяга не сповнювала її таким сум’яттям. Йшли хвилини, обидва не ворушилися, марно намагаючись стримати важке, Прери-вістое дихання, два рази він мало не схопився, готовий був опанувати нею. Що за безглуздість пристрасно бажати один одного і ніколи не піддаватися потягу! Навіщо боротися з бажанням? Діти сплять, зараз вона жадає його, вся завмираючи, чекає; вона безмовно стисне його в обіймах, міцно стис-нув зуби. Минуло близько години. Він не підійшов до неї, Вона не змела повернутися, боячись, що сама покличе його. Чим далі вони жили пліч-о-пліч, тим більше перешкод виростало між ними; обох відвертали від зближення сором, педантичність, дружба — вони й самі не могли б пояснити, що з ними коїться.

IV

– Слухай, – сказала Мае чоловікові, – раз ти йдеш в Монсу за получкою, купи каву і кіло сахару.
Мае зайнятий був лагодженням черевика-йому не хотілося витрачатися на шевця.
— Гаразд,— пробурмотів він, не відриваючись від роботи.
— І вже, прошу тебе, зайди в м’ясну… Купи яловичини. Добре? Давно ми м’яса не їли.
Цього разу Мае підняв голову.
– Ти що ж, думаєш, я тисячі отримаю?.. За ці дві
недолі ми зовсім мало заробили. Водь вони що вигадали? Самі простої влаштовують. Одинадцять
Обидва замовкли. Справа була наприкінці жовтня, в Суботній день, поїло сніданку. Під те приводом, що видача грошей порушує розпорядок роботи, Компанії в той день при* зупинила видобуток вугілля в шахтах. Охоплений панічним страхом перед все разраставшимся промышдевным кризою, вона не бажала

Книга Жерміналь стор.156

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code