Але тут знову з’явилися двоє перехожих, і хлопчисько вилаявся про себе, дізнавшись голос старшого брата. Захарій розповідав крокував поруч з ним борошні, як він знайшов сорок су, — дружина зашила монети за підкладку спідниці. Обидва приятеля весело посміювалися, ляскаючи один одного по плечу. Борошні прийшла в голову думка влаштувати завтра змагання-пограти в чижа. Велику можна влаштувати партію! Почати в дві години дня від закладу Раснера і рушити в бік Монтуара, добігти майже до самого Маршъена. Захарій погодився. А то що справді? Досить неприємностей з цим страйком. Треба і побавитися, раз ніхто ні чорта не робить! й вони повернули було до шосе, як раптом їх гукнув Етьєн, що підходив з боку каналу; всі троє зупинилися і про щось стали розмовляти,
— Та що вони, ночувати, вірно, тут збираються! — обурено зашептав Жанлен.- Адже стемніло зовсім, стара прибирає свої мішки
На дорозі здався якийсь вуглекоп, що прямує до Рекільяра. Етьєн пішов разом з ним, і коли вони проходили повз огорожі, Шанлеж почув, що вони говорять про сходці в лісі; її відклали до завтра, так як боялися, що не встигнуть за один день повідомити всі робочі селища.
— Он воно що! шепнув Жанлен двом своїм підручним.- Завтра велика справа завариться. Треба туди пробратися. Вірно? Під вечір збігаємо.
Як тільки дорога виявилася вільною, він погнав Бебера на промисел:
— Не роби! Смикай за хвіст. Тільки обережніше — як би стара палицею не з’їздила.
На їх щастя, зовсім стемніло. Бебер, підстрибнувши, вхопився за тріску, мотузка лопнула, і хлопчисько помчав, розмахуючи рибою, бовтається за його спиною на мотузці, як паперовий змій. Слідом за ним бігли на весь опор двоє інших. Здивована крамничка вийшла зі свого ларька, не розуміючи, що стряслося, її старечі підсліпуваті очі не риьличади в сутінку тікала етаю.
Ці злодюжки зрештою стали бичем всієї округи. Мало-помалу вони заволоділи нею як орда дикунів. Спершу вони обмежувалися майданчиком Ворейської шахти, возилися на купі вугілля, злазили звідти перемазані, чорні
Книга Жерміналь стор.241
