рищах прагнення боротися за свої законні прара. Дружина Мае схвально кивала головою. Етьєн все твердив, що потрібно діяти революційним шляхом, не зазіхаючи, од-нако, нц на чиє життя. Перед відходом, він відмовився від; своєї частки хліба, яку йому видали напередодні разом з пляшкою ялівцевої горілки, але він випив три стаканчика під-ряд,— просто для того, щоб зігрітися,— і навіть захопив з собою повну флягу. Альзіру залишили вдома, веліли їй доглядати за дітьми; старий дід стільки ходив вчора, що у нього розболілися ноги, і він не міг встати з  по – стелц.
З обережності не пішли юрбою. Жанлен кудагто зник. Мае з дружиною, рушили удвох у бік Монсу, а Етьєн попрямував до лісу, вирішивши приєднатися там цтот варищам. Дорогою він зустрів групу жінок і серед них примітив Горілу і дружину Лівака: вони їли на ходу прине-сенние Мукеттой каштани, поглинаючи їх разом із шкіру-рой,— «щоб краще жувати і побільше набити живіт». Йо в лісі Етьєн нікого не знайшов, всі попрямували в Жан-Барт. Він кинувся туди і поспів якраз в ту хвилину, коли людина сто вуглекопів, серед яких був лівак, підходили до шахти. Люди збиралися з усіх боків: Мае з дружиною йшли по великій дорозі, жінки — навпростець, через поля; всі йшли врозбрід, без ватажків, без зброї, прагнучи до шахті так само природно, як вода розлилися струмків стікає по схилах до низині. Етьєн помітив Жанлена. Забравшись на містки сортувальної, маль-чишка влаштувався там, немов глядач на виставі. Тоді Етьєн побіг швидше і увійшов у двір разом з першими прибулими. Зібралося не більше трьохсот чоловік.
Все трохи розгубилися, коли на верхцей майданчику сходів, яка вела в приймальну, здався Денелен.
— Що вам завгодно? – крикнув він звичним голосом.
Провівши поглядом коляску, з якої його дочки, обо-рачиваясь, посміхалися йому, він повернувся на шахту, знову охоплений смутною тривогою. Проте все там було ніби гаразд, робочі спустилися в шахту, вже выда-валі вугілля на-гора, і Денелен трохи заспокоївся; але тільки він зайнявся діловою розмовою з головним штейгером, повідомили, що підходять страйкарі. Він той-час кинувся до вікна сортувальної і, побачивши вируючий людський потік, що наповнив двір його шахти,, відразу зрозумів своє безсилля. Як захистити ці будови, відкриті з

Книга Жерміналь стор.290

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code