була невимовно скорботна картина: трупи голодних, схудлих людей, такі маленькі, плоскі, а серед них сколіла кінь, темна, жахлива, горою роздулася туша.
Етьєна минули кулі. Він все чекав хвилину смерті, не огходячи від Катрін, яка кинулася на землю, розбита втомою і душевним борошном.
Відслуживши ранню збідню, повернувся абат Ранвье.
Воздевая руки до неба, він з пророчим пафосом при-зывал на вбивць гнів божий. Він сповіщав швидке пришестя царства справедливості і вже недалеке винищення багатіїв вогнем небесним, бо вони здійснюють найбільше з усіх скоєних ними злочинів —вбивають трудящих і знедолених світу цього…
Частина сьома
I
Постріли, що пролунали в Монсу, докотилися до Парижа і відгукнулися там грізним луною. Чотири дні поспіль всі опозиційні газети обурювалися, поміщали на першій смузі докладні повідомлення про цю жахливу подію: двадцять п’ять осіб поранено, чотирнадцять вбито, з них двоє дітей і три жінки; кілька людей заарештовано. Лівак став свого роду знаменитістю; на допиті у слідчого він ніби дав відповідь, сповнений величі античних героїв. Імперія, уражена цими кулями, що потрапили в її гладке тіло, виявляла підкреслений спокій всемогутньої влади, не віддаючи собі звіту в тому, що її рани вельми небезпечні. Ах, залиште все так просто,— щось розклеїлося в далекому вугільному краю Франції! Випадок сумний, але сталося це так далеко від Парижа, але ж саме Париж створює громадську думку. Все скоро забудеться. Компанія отримала офіційний Припис зам’яти справу і покінчити з тривалим страйком, бо вона ставала соціальною небезпекою.
І ось в середу вранці в Монсу прибули три члени правління. Маленьке містечко, в якому обивателі до тих пір не осмілювалися радіти недавньої бійні і все хапалися за серце, раптом зітхнув з полегшенням п зрадів, відчувши себе врятованим. А тут якраз виправилася погода, засяяло сонце. Настали теплі дні, як воно і личить в кінці лютого. На кущах бузку зазеленіли нирки. У великому особняку, де містилася контора Компанії, відчинилися віконниці, будинок немов ожив, звідти йшли тепер дуже приємні чутки говорили, що приїжджі господа надзвичайно засмучені сумної катастрофою і поспішили на допомогу заблукалої населенню робочих селищ. Тепер, коли удар був нанесений, удар, звичайно, сильніший, ніж правління того бажало, його
