Коли він скінчив, пролунав грім оплесків.
позаду нього завмирав у тузі Етьєн, гіркота переповнювала його серце. Йому згадалося передбачення Раснера па сходці в лісі,— адже він тоді погрожував, що й Етьєна чекає невдячність натовпу. Ах, скільки в ній дурості і ж-стокості! Як підло вона забуває про все, що зроблено для пое. Це якась сліпа стихія, яка постійно сана себе пожирає… Як не обурюватися, що ці скоти шкодять власним своїм інтересам! Але за гнівом в душі Етьєна таїлося відчай, викликане крахом своїх надій, трагі-ческим кінцем його честолюбних планів. Та що ж це? Невже все скінчено? Згадалося, що в лісі, під буками, він відчував, як у трьох тисяч осіб серце б’ється в унісон з його серцем. Того дня він мав велику популярність; весь цей народ належав йому, Етьєн був його володарем і добре розумів це. Шалені мрії одурманювали його тоді: Монсу біля його ніг, а там, далеко, Париж; може бути, він стане депутатом і виголосить нищівну мова проти буржуа; це буде перша мова, вимовлена робочим з парламентської трибуни. А тепер всьому кінець! Він прокинувся від своїх мрій, жалюгідний і мерзенний,— народ вигнав його, закидав камінням.
Почувся гучний голос Раснера:
– Ніколи насильство не призводило до добра. В один день світ не переробиш. І хто обіцяє вам змінити все відразу, той або базіка, або шахрай.
– Вірно! Вірно! – кричала натовп.
Хто ж винен? Це питання, яким задався Етьєн, остаточно придавив його. Невже правда, що він винен у лихах, від яких жорстоко страждає і сам, – невже з його вини люди живуть зараз у неймовірній злиднях, а інші розстріляні? Невже з його вини у цих виснажених, схудлих жінок і дітей немає хліба? Одного вечора, перед катастрофою, ця страшна думка виникла у нього. Але тоді стихійна сила підняла його на своїй хвилі, захопила і спричинила разом з товаришами. Ніколи, до речі сказати, він не керував ними,— вони самі вели його, змушували робити те, що він не зважився б зробити, якщо б його не підштовхував людський потік, що прямує по дорогах позаду нього. Кожен акт насильства бував для Етьєна приголомшливою несподіванкою — адже він і не

Книга Жерміналь стор.406

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code