Постривай, я зараз підсолоджу,  – сказала дружина Левака і поклала в кавник цукрового піску.
Вона була на шість років старша мешканця і потворне до жаху, зношена, з обвислими грудьми, з обвислим животом, з плоскою фізіономією, прикрашеної сивіючою щетиною, завжди розпатлана.
Бутлу прийняв цей зв’язок абсолютно просто, не розбираючи, як їв він, не розбираючи, юшку, в якій траплялися чиїсь волосся, Як спав він, не розбираючи, в ліжку, на якій простирадла міняли раз на три місяці. Цей зв’язок входив в умови найму житла. Левак любив говорити, що грошики рахунок люблять.
— Знаєш, що я хотіла тобі сказати? – продовжувала дружина Левака. – Вчора дружина П’єрона все крутилася біля “шовкових панчішок”. Потім зустрілася зі своїм:, ухаже-ром за кабаком Раснера, і вони разом полепетнули по березі каналу… Ну, що? Ось безсовісна! А ще мужня дружина!
— Ну що ж! — підхопила Мао.— Пьерон до женити-б тягав штейгеру кроликів, а тепер свою дружину препод-носить. Це дешевше обходиться.
Бутлу вибухнув звичним реготом, вмочив в під-ливку шматок хліба і сунув його в рот Ахіллу. Господиня і гостя, полегшуючи собі душу, всі судачили про дружину П’є-грона. І нічого в ній немає красивого, анітрохи не краще інших, кокетка, і більше нічого. Цілими днями виглядає в дзеркало – чи не схопився на морді, прищ, намивається, мажеться, помадиться. Ну що ж, врешті-решт це справа чоловіка. Подобається йому таку страву — нехай їсть. Адже деякі чоловіки до того начальнику хочуть догодити, що готові за ним нічні горщики виносити, аби він сказав: “Спасибі”. Нарешті Пліткарки замовкли: прийшла Ісседка, тримаючи на руках дев’ятимісячну дівчинку – сот-Ірої дитини Філомени. Приходити до сніданку додому Імать не могла і домовилася, щоб крихітку приносили до неї в сортувальну, і там, присівши на купі вугілля, корміла її грудьми.
-Дивись-но, а я ось і на хвилину не можу відійти від Ірясів дівчата, відразу кричати починає. Така горластая! – сказала Мае, дивлячись на Естеллу, що заснула у неї на руках.
але їй все-таки не вдалося уникнути пояснення, якого дружина Левака наполегливо вимагала поглядом…
-слухай, як-ніяк, але ж справа-то треба кінчати.
Ще недавно обидві матері без всяких переговорів прийшли

Книга Жерміналь стор.93

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code