– Он, дивись, виходять, – сказала нарешті дружина Левака.— Далі кудись пішли… Дивись-но, мила, та вони ніяк до тебе йдуть!
Мае перелякалася. Хто його знає, а раптом Альзіра не прибрала зі столу? Та й суп теж досі не зварений! І, пробурмотів: “щасливо залишатися”, – вона помчала додому, не дивлячись по сторонах.
Але в будинку все блищало чистотою. Бачачи, що мати не повертається, Альзіра, з дуже серйозним личком, пов’язалася фартухом і почала сама готувати суп. Вона сходила в город, висмикнула з грядки останні цибулі порею, нарвала щавлю і почала чистити картоплю; на вогні у великому казані грілася вода,— чоловікам і Катрін, повернувшись додому, треба було помитися. Анрі і Ленора, завдяки щасливому випадку, сиділи смирно і з зосередженим видом роздирали на частини Старий календар. Старий Безсмертний мовчки курив свою трубку.
Мае не встигла віддихатися, як у двері постукала пані Енбо.
– Ви дозволите, голубко? Можна до вас?
Дружина директора, висока і ставна білява дама,
ньому ного обважніла в сорок років, все ще була велика-ліпна своєю зрілою красою; вона посміхалася з робленої привітністю і намагалася приховати, що побоюється забруднити своє витончене шовкове плаття бронзового кольору, що виглядало з-під чорної оксамитової накидки.
– Входите, входите! — говорила вона своїм супутникам.- Ми нікому не завадимо… Ну як? Тут теж чисто, чи не правда? А тим часом у цієї славної жінки семеро дітей! Не менш охайно в будинках у всіх наших робітників. Я вам говорила, що компанія бере з них за квартиру тільки по шести франків на місяць. А у них тут велика кімната в нижньому поверсі, дві спаленьки нагорі, під – вал я садок.
Пан з орденською стрічкою і дама в І хутряному манто, які приїхали ранковим поїздом з Парижа, расте –  ряпно озиралися, очі в них чбыли якісь перелякані, I а особи збентежені: мабуть, їх приголомшило внезап – ве зіткнення з абсолютно незнайомим їм світом.
– Ах, ще й садочок! — захопилася дама.— Але це пре – утішно! Так би й пожила тут!
– Вугілля ми їм даємо стільки, що вони весь не спалюючи- ют,— продовжувала пані Енбо.— Два рази на тиждень до них

Книга Жерміналь стор.95

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code