заднє сидіння і коні помчали її в бік Маршьена, на вулиці все ще лунав верескливий хор жіночих голо-сов; жінки розмахували руками, щось кричали один одному; кругом була суєта,як в потривоженому розлюченому мурашнику.
Але ось пробило три години. Вирушили на роботу про-ходчики, теслі, розбірники — Бутлу та інші. Потім раптом на повороті дороги, через церкву, здалися перші фігури вуглекопів, що поверталися з шахти; у всіх у них були чорні від вугілля особи, мокрий одяг; всі йшли згорбившись, засунувши руки під пахви. І тоді натовп жінок кинулася врозтіч; перелякані господині помчали додому, картаючи себе за недбальство, бо надто багато часу було витрачено на каву і на плітки. Тепер тільки й чулися тривожні вигуки, що перед-мовили домашню сварку:
— Ах ти, боже мій! А суп-то! Суп-то у мене ще не готовий.
IV
Коли Мае повернувся додому, влаштувавши Етьєна у Раснера, Катрін, Захарій і Жанлен доїдали суп. Повернувшись з шахти, всі були так голодні, що сідаючи за обід прямо в мокрому робочому одязі, навіть не вмиваючись. Ніхто нікого не чекав, стіл бував накритий з ранку до вечора, і завжди хто-небудь сидів за ним, квапливо знищуючи свою порцію— — час їжі залежав від умов роботи.
Переступивши поріг, Мае відразу ж помітив провізію, що лежала на столі. Він нічого не сказав, але його похмуре обличчя просвітліло. Весь ранок його мучили думки про те, що в буфеті порожньо, що в будинку немає ні кави, ні масла, і від цих думок щеміло серце, поки він рубав вугілля, задихаючись у своєму забої. Та як це дружина роздобула їжі? Що з ними з усіма сталося б, якщо б вона повернулася сьогодні додому з порожніми руками! А ось, Дивись-но, всього принесла! Потім вона розповість йому, де все дістала. Він посміхався широкою, задоволеною посмішкою.
Катрін і Жанлен встали з-за столу і пили каву стоячи, а Захарій, не наситившись як слід супом, відрізав собі товстий шмат хліба і помазав його маслом. Він бачив, що на тарілці лежить холодець, але і не доторкнувся до нього: коли в будинку м’ясної страви вистачало тільки одного, його притримували для батька.
Після супу все випили по склянці води. В останні
