полоскати. Вони ходили з опухлими від сну очима, спокійнісінько полегшувалися, не соромлячись один одного немов виросли разом цуценята одного посліду. Одягалися квапливо. Катрін, однак, випередила братів. Вона одягла шахтарські штани, брезентову куртку, заховала волосся під синій ковпак, — як завжди, до понеділка все було випрано, випрасувано; в чоловічому одязі вона була схожа на юнака, і тільки легке похитування стегон видавало в ній жінку.
— Ось постривай, повернеться старий, — зло сказав Захарій— — вже він тебе не подякує. Постіль — то не оправлена. Я йому скажу, що ти це навмисне…
Він мав на увазі діда: старий Безсмертний працював у нічну зміну, а лягав спати вранці, так що ліжко ніколи не остигала,— у ній постійно хто-небудь спав.
Катрін, не відповідаючи, почала застеляти ліжко, підвідкнула ковдру під тюфяк.
Вже кілька хвилин за стіною, в сусідній квартирі, лунав шум. Компанія вугільних копалень будувала для своїх робочих цегляні будиночки дуже економно, і стіни виклали такі тонкі, що крізь них чути було кажт кожне слово. Люди в селищі жили пліч-о-пліч, і інтимне життя кожного була всім відома досконально, навіть дітям. Почулися важкі кроки, від яких тряслися сходи, потім глухий звук-хтось кинувся на ліжко і голосно зітхнув від задоволення.
— Здорово! — сказала Катрін.— Лівак пішов, а до його дружини Бутлу підкотився.
Жанлен захихотів, навіть у Альзиры весело заблищали : очі. Щоранку вони розважалися, висміюючи сусідів за їх шлюб втрьох: у забійника Лівака жив на хлібах чоловік Бутлу, і таким чином у дружини Лівака було два чоловіка — один почной, інший денний.
— Філомена кашляє,— сказала Катрін.
Вона говорила про старшу дочку сусідів, дев’ятнадцятирічну дівчину, коханку Захарія, від якого у неї вже народилося двоє дітей; вона хворіла сухотою і була так слабка, що на шахті її не могли поставити на підземні роботи, і вона працювала на сортуванні вугілля.
— Ну так, Філомена! Як би не так! — заперечив Захарій.- Вона ще дрихне! Просто свинство спати до шести годин!-
