самотньою згасаючою зіркою мерехтіла тьмяна лампочка вже Почали видавати вугілля горй; з безперервним гуркотом котилися по чавунних плитах навантажені вагонетки, їх штовхали стовбурові, низько нахиляючись і витягаючи роботи; в напівтемряві рухалися, миготіли і стукали якісь чорні предмети.
Етьєн на мить зупинився, розгубившись від оглу-шительного шуму і сліпучого світла. Йому було холодно: звідусіль дули протяги. Потім він пройшов трохи далі, помітивши блиск сталевих і мідних частин парової машини. Вона перебувала метрах в двадцяти п’яти від ствола шахти, в ще більш високому приміщенні, і так міцно, так щільно сиділа на цегляному фундаменті, що, хоч і була пущена на повну потужність в чотириста кінських сил, не відчувалося ні найменшої вібрації стін; невпинно піднімаючись і опускаючись, рівно і плавно рухався величезний шатун.
Машиніст, який стояв біля пускового важеля, прислухався до сигнальним дзвінків, не зводячи очей з дошки покажчиків, де стовбур шахти з усіма її горизонтами був зображений у вигляді вертикального жолобка, по якому рухалися на мотузочках свинцеві грузила, зображували кліті. І лише тільки підйомник пускали в хід, два величезних барабана в п’ять метрів радіусом, на які наматыва-лись, а в протилежному напрямку разматывались два сталевих троса, оберталися з такою швидкістю, що здавалися стовпами сірого пилу.
– Бережися! – крикнули робітники, втрьох тягнули високі сходи.
Етьєна мало не розчавило. Поступово його очі звикли до напівтемряви. Поглянувши вгору, він побачив, як біжать троси: більше тридцяти метрів сталевої стрічки злітали до самої верхівки копра, проходили там через шківи і падали прямовисно в стовбур шахти, де рухалися кліті, що висіли на цих тросах. Шківи трималися на потужних кроквах, схожих на палітурки балок в церковній дзвіниці. Троси ковзали, як птахи, безшумно, м’яко, без найменшого поштовху,— швидко, безупинно втік важкий сталевий канат, який міг піднімати вантаж у дванадцять тисяч кілограмів зі швидкістю до десяти метрів у секунду.
– Стережись, розтяпа! – знову закричали робітники, що пере-тягали сходи на іншу сторону, щоб оглянути лівий шків.

Жерміналь стор.20

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code