приготування-збиралися спустити в шахту коня.?! Стовбурові все ще підтягували до кліті вагонетки з I вугіллям, що котилися по чавунних плит з таким оглуши – відносною гуркотом, наче тут перекидали старі листи  заліза; потім кліть, злітаючи вгору, зникала в чорній ! дірі, де по ній барабанив проливний дощ. Внизу вода струмувала струмками і стікала в десятиметровий колодязь, I видавав запах вогкості і Тіни. У підйомника суєті лися стовбурові, – вони смикали мотузки, подаючи сигнали, натискали на рукоятки важелів, і все промокли до нитки,  стоячи в хмарі водяного пилу. Горіли три лампи без сітки їх червонуватий світло і великі рухомі тіні людей! надавали цьому підземному залу схожість з розбійницьким I вертепом, влаштованим в печері поблизу водоспаду.
Мае зробив останню спробу. Він підійшов до П’єро ну, що працював з шостої години ранку.
— Слухай, дозволь нам піднятися… Ти ж можеш.
П’єрон, видатний хлопець з потужною мускулатурою і їлащаво лагідним обличчям, злякано замахав руками.
– Що ти, що ти! Не можна! Попроси у штейгера… А то  мене оштрафують.
Знову почувся глухий ропот. Катрін нахилилася  до Етьєна і сказала йому на вухо:
— Підемо подивимося стайню. Ось де славно!
У стайню треба було прослизнути непомітно – вхо-I дити туди заборонялося. Вона перебувала в лівій стороні двору, в кінці короткої вироблення. Стайня ця, висічена в твердій породі, зі склепінчастою стелею і Кір-ї пічної облицюванням мала двадцять п’ять метрів в довжину, чотири метри у висоту і могла вмістити двадцять коней. Там і справді було добре: таке приємне живе тепло, що йшло від тварин, приємний запах I свіжою солом’яної підстилки, запах коней, завжди зі – 1 трималися охайно. Єдина лампа розливала СПО-койний рівне світло. Коні, поставлені на відпочинок, по-1 ворачивали голови, дивилися на людей опуклими, каки-1 мі-то дитячими очима і знову приймалися неквапливо жувати овес — такі працьовиті, вгодовані і здорові ! конячки, загальні улюблениці на шахті.
Катрін стала читати вголос клички, написані на цин- кових дощечках над годівницями, і раптом ахнула, побачивши раптово виросла перед нею фігуру. Це Мукетта ви-1 лізла з купи соломи, в яку вона зарилася, щоб

Жерміналь стор.50

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code