анітрохи не думаючи про небезпеку і не бажаючи витрачати час на цю роботу,
— Гей ти, пане! — крикнув Захарій новачкові,-Подавай-но мені стійки.
Етьєн, який навчався у Катрін працювати лопатою, поніс у забій стійки. З учорашнього дня залишився невеликий запас кріпильного лісу. Щоранку в шахту спускали готові дубові стовпи, за розміром відповідні товщині вугільного пласта.
— Поживи ти, розмазня! — крикнув Захар, бачачи, як новий відкатник ніяково підіймається по купах вугілля і тягне чотири дубових підпори.
Зробивши обушком одну зарубку в покрівлі, а іншу в стіні забою, Захарій вставляв в них кінці стійки, яка і підпирала таким чином породу. У другій половині дня разборщики згрібали шматки порожньої породи, залишені вибійниками в глибині ходу, і закладали ними вироблений простір пласта, засинаючи і поставлене там кріплення, але завжди залишали вільними верхній і нижній ходи для відкатки вугілля.
Мае перестав бурчати і ухати, — він нарешті відбив брилу вугілля. Втираючи мокре обличчя рукавом куртки, він тривожно запитував, чого заради забрався нагору Захарій, що він збирається там робити?
— Та залиш ти! — сказав він синові.— Після сніданку подивимося. Зараз треба на вирубку налягти. А то не видамо своє число вагонеток.
— Та ж осідає, — відповів йому син.- Подивіться-осідає! Он яка тріщина. Як би не завалило!..
Але батько тільки знизав плечима. Вигадав теж — завалить! А якщо навіть і завалить! Що їм, в перший раз, чи що? Як-небудь впораються.
Зрештою Мае розсердився і велів синові працювати в забої.
Втім, і у всіх справа не сперечалася. Лівак лежав на спині і, лаючись, розглядав садно на великому пальці лівої руки, з якого каменем зірвало клапоть шкіри. Шаваль в серцях едернуд з себе сорочку, сподіваючись, що працювати голим до пояса буде не так жарко. Всі вже були чорні від дрібної вугільного пилу, змішаної з рясним потом, що стікав струмками, розтікався калюжками. Першим відновив роботу Мае, врубуючись в пласт ще нижче колишнього, тримаючи голову у самій його підошви.
Жерміналь стор.34
