дусі проносилися струмені тепла з сусідньої КОНЮЩПІ. Від? I сюди відкривалися зявшіе прольоти чотирьох гірських Вира боток.
— Он туди, — сказав Мае Етьєну.— Не думайте, нам ще добрих два кілометри йти.
Робочі розходилися групами в різні боки, ІС  чезали в глибині чорних нір. Чоловік п’ятнадцять свернулі наліво, Етьєн йшов останнім, позаду Мае; попереду в рухалися Катрін, Захарій і Лівак. То був чудовий квершлаг для відкатки, прокладений в такій твердій породі, що його лише подекуди треба було зміцнити камен-
ной кладкою. Люди рухалися низкою, всі йшли мовчки; в в темряві трохи світилися вогники шахтарських ламп. Етьєн Нд незвички спотикався на кожному кроці, забивав ноги в об рейки. Його турбував якийсь дивний шум, схожий на гуркіт далекої грози, шум цей все зростав щ і наче долинав з надр землі. Може бути, це гуркіт обвалу, і зараз на людей обрушиться вся. товща I землі, що відрізала їх від сяйва Сонця. Раптом блідий світло пронизав густу темряву. Етьєн відчув, як.дро — р жит грунт під ногами, і коли він, за прикладом товаришів, притиснувся до стіни, повз них пройшла велика біла кінь, тягнула цілий потяг з вагонеток. На першій, тримаючи в руках віжки, сидів Бебер, а за останньою, вхопившись обома руками за борт, біг Жанлен, швидко перебираючи босими ногами.
Потім рушили далі. Дійшли до перехрестя, від якого відходили два штреки, і тут група знову розділилася: робітники поступово розбрелися по всіх виробіт — кам горизонту. Тепер відкатний штрек місцями одевала суцільна дощата обшивка, дубові стовпи підпирали покрівлю, підтримуючи нестійкі стінки виробки справжнім частоколом, крізь яку виднілися пласти сланцю з блискітками слюди і кострубаті тьмяні брили пісковика. Раз у раз назустріч один одному, грюкаючи, рухалися потяги з порожніх або навантажених вагонеток і зникали в темряві, слідом за смутно виднілим силуетом коня, що трусила дрібною рисцой.
На разминовке дрімав на запасному шляху поїзд, витягнуто-нувшись чорною змією; пирхала запряжена в нього ворона коня, її круп, ледь помітний у темряві, здавався брилою, що впала з кам’яного склепіння. Плескали, відчиняючись, а потім повільно зачинялися вентиляційні двері. Чим

Жерміналь стор.29

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code