приливала до мозку. Тортури збільшувала вогкість. У неслизьких сантиметрах від його обличчя з покрівлі забою сочилася вода; стікали по каменю великі краплі падали одно мірно, швидко, наполегливо, і все на одне і те ж місце. Як він не повертав шию, як не закидав голову, кап – Лі падали йому на обличчя, розпливалися, хлюпали без пере-Рива. Через чверть години Мае весь промок, та ще обвивався потім, і від нього йшов пар, як від бака з гарячою до водою, приготовленої для прання. Того ранку краплі старанно довбали йому лоб над правою бровою. Мае в люті лаявся. Йому не хотілося переривати роботу, і він бив обуш – Еком з усіх сил, так що від ударів здригалось всі його тіло, стиснутое двома пластами породи,— він нагадував 1зкучка, затиснутого між сторінками товстої книги, яка ось-ось закриється і расплющит його смерть.
Ніхто не вимовляв ні слова. Всі рубали вугілля: Шлишни були тільки нерівні навперебій, удари, глухі, немов доносилися здалеку. В застояній повітрі зву – I ки втрачали чіткість, не віддавалися луною. А морок був не – бувалою, густою чорноти від розліталася в усі сторо- ни вугільного пилу, тяжкий морок, насичений газами, що Кципали очі. Шахтарські лампи, прикриті металевою сіткою, світилися червонуватими цятками. ВНичего не можна було розрізнити. Низький забій з косою покрівлею походив на димохід, в якому за десять зим ско – пився шар чорної сажі. У цій западині рухалися при  похмурі фігури, скупі вогники вихоплювали з темряви то округлі обриси стегна, то жилаву руку, напря- !жеяное особа, вимазані чорним, немов у розбійника, що зібрався на грабіж. Інколи виділялися глянцеві брили вугілля — їх площині, грані раптово спалахували кристалічним блиском. І знову все тонуло в темряві; тишу порушували тільки сильні, глухі удари обушків, стільки тяжке переривчасте дихання, невиразне бурмотіння людей, знемагали від болісних зусиль, від незручного становища тіла, від задухи і підземного дощу.
У Захарія руки були наче ватяні після вчорашньої випивки, він незабаром перервав роботу під тим приводом, що необхідно зайнятися кріпленням; це дозволило йому присісти і, забувши про все на світі, насолодитися хвилинної перепочинком, насвистуючи і спрямувавши очі в темряву. Позаду забійників протягом трьох метрів вугілля з пласта вже було обрано, А вони ще не зміцнили покрівлю,

Жерміналь стор.33

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code