— Слухай, ти ж розумна людина,— сказав Мае.- Примусь їх замовкнути. Треба пам’ятати: з сильним борись, з багатим не судися,— будь обережний.
Але хоча Мае притих і стривожився, йому не статі; билося втручатися. Голоси раптом замовкли: повертаючи після інспекційного огляду, з квершлагу вийшли І рель і Дансар, обидва в поту, як і робітники.
Підкоряючись звичній дисципліні, вуглекопи розсті пилися, пропускаючи начальство, і інженер пройшов чарі натовп, не промовивши ні слова. Він сів в одну вагонетку штейгер-в іншу; стовбурової смикнув мотузку п’ять разів, подаючи сигнал про підйом «тузів», як називали початку ство, і кліть понеслася вгору, проводжається похмурим мовчанням робітників.
VI
Піднімаючись в кліті разом з чотирма іншими робоними, вмостилися у вагонетці, Етьєн вирішив пустять ться далі в поневіряння по дорогах. Чи Не краще здох-1 шлях з голоду відразу, ніж надриватися в цьому пеклі і не за-я обробляти навіть на хліб? Катрін сиділа вище його, Він я не відчував її близькості, вона не зігрівала його такмшШ приємним теплом. Краще не думати про всяких дурницях я і піти звідси; адже освіти у нього побільше, чешш у тутешніх вуглекопів, а тому і овечого їх смирення я немає — він врешті-решт задушить якогось началь
Раптом яскравий промінь засліпив його. Підйом відбувся та швидко, що денне світло приголомшував, різав очі, отвыжЛЯ лися від цього сяйва. Але як радісно було відчутися що кліть зупинилася і міцно осіла на свої уцор Рукоятчик відчинив двері, робочі вистрибнули з вагонеШш струм і юрбою вийшли в приймальну.
— Слухай, борошні, — зашептав Захарій на вухо рукоят чину.— Смикнемо нині ввечері в «Вулкан»
«Вулканом» називався дешевий кафешантан в Монсу. Я борошно мовчки підморгнув приятелеві лівим оком і ух^і мильнувся, розтягнувши рот до вух. Низенький, кремезний, я як батько, з нахабно кирпатим носом, він виглядав гуляї^я кой, який все проїсть і проп’є, не думаючи про завтрашній ж день. Як раз тут вийшла з кліті Мукетта, і люб’язний
