сидів, навалившись на стіл ліктями, і доїдав шматок сиру, відмовився від пропозиції піти випити по кухлю пива. Немов приблизний чоловік, він вважав за краще залишитися вдома.
Селище поступово пустів; всі чоловіки, один за іншим, рушили в Монсу, а дівчата, що чекали на ганку своїх кавалерів, вирушали під руку з ними в протилежну сторону. Коли Мае загорнув за кут церкви, Катрін, помітивши на вулиці ЇПаваля, поспішила вийти до нього, і вони разом пішли в Монсу. Мати залишилася одна серед дітлахів, що розворушилися, і раптом відчула таку втому, що не могла піднятися зі стільця: на-і лив собі другу склянку кави, вона стала пити її маленькими ковтками. У селищі залишилися тільки жінки і діти; приятельки, запрошуючи один одного в гості, спустошували разом кавники до останньої краплі, базікали за неприбраним столом, ще теплим і не вытертым після обіду.
Мае чуял, що лівак перебуває у закладі Раснера, і не поспішаючи попрямував туди. Дійсно, Лівак грав з приятелями в кеглі за будинком, у вузькому садку, оточеному живоплотом. Тут же стояли, хоч і не брали участі в грі, Мук і безсмертний, і обидва стежили за ударами з такою пристрасною увагою, що навіть забували підштовхувати один одного ліктем. Сонце піднялося високо, сад падали палючі стрімкі промені, зовсім не було тіні, крім вузької смужки біля стіни кабачка; в цьому пеклі сидів за столом Етьєн і пив пиво, сердячись, що Суварин кинув його і пішов у свою кімнату. Майже щонеділі машиніст, замкнувшись у себе, читав або писав.
— Зіграємо?- запитав Левак у Мае.
Але Мае відмовився:.
— Боляче жарко, та й пити хочеться.
— Раснер!- крикнув Етьєн.- Принеси кухоль пив-ца.— , повернувшись до Мае, додав: Хочу тебе пригостити.
Тепер всі вони були на «ти». Раснер не поспішав, довелося покликати його три рази, та й то кухоль теплого пива принесла його дружина, а не він. Етьєн поскаржився Мае на порядки в домі: слів немає, господарі славні люди, і переконання у них прекрасні, а тільки пиво у них нікуди не годиться, та й годують огидно! Раз десять він збирався змінити пансіон, але зупиняло відстань, — Монсу далеко ходити на шахту. Але врешті-решт він
Книга Жерміналь стор.135
